flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Аналіз практики застосування судом норм КАС України при вирішенні проблемних питань (в частині, що стосувалися Львівського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції).

 Аналіз  практики застосування судом норм КАС України

при вирішенні проблемних питань

(в частині, що стосувалися Львівського окружного адміністративного суду

як суду першої інстанції).

 

           1) Щодо застосування пункту 4 чистини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наслідками повторної неявки позивача у судове засідання (попереднє судове засідання) у зв'язку з використанням судами порядку повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, передбаченого статтею 38 КАС України (зокрема, шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу);

 

     Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що судові виклики і повідомлення осіб, які беруть участь у справі, здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

            При цьому, відповідно до ч.3 ст.33 КАС України судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється

- рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою),

- кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами,

- або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

          З огляду на зазначене, вбачається, що зазначені вище способи виклику чи повідомлення осіб є альтернативними.

          1. Однак, в судовій практиці є випадки, коли виникає питання пріоритетності застосування зазначених способів повідомлення осіб про розгляд справи (справа № 2а-8216/10/1370). Зокрема, це стосується випадків повідомлення рекомендованою кореспонденцією та факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою.

          Для уникнення конфліктів та для забезпечення права особи на доступ до правосуддя інколи повідомлення осіб, які беруть участь у справи про судовий розгляд, здійснюється одночасно декількома способами, наприклад, і рекомендованою кореспонденцією і телефонограмою.

      У відповідності до ст. 38 КАС України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

   Одночасно з надсиланням тексту повістки суд, у разі якщо справа розглядається за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень, повідомляє суб'єкта владних повноважень про наявні у нього матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

       Порядок частини першої цієї статті може бути застосовано також щодо особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, у разі, якщо вона зазначила адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.

     Водночас, повідомлення осіб, які беруть участь у справі, за допомогою засобів електронного зв’язку та наслідків застосування цієї норми має і низку проблем.

       2. У більшості випадків ч.1 ст.38 КАС України не сприяє пришвидшенню розгляду справи, бо інша сторона, яка не є суб’єктом владних повноважень, може не зазначати адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) або висловилювати заперечення проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.

   В такому випадку, для повідомлення особи яка не є суб’єктом владних повноважень, застосовується порядок, передбачений ст.35 КАС України.

     3. Щодо застосування ст. 38 КАС України для повідомлення особи, яка не є суб’єктом владних повноважень та процесуальних наслідків повторної неявки в судове засідання, то відповідно до приписів ч.1 ст.38 КАС України, суд лише «може» застосувати порядок, передбачений цією нормою.

     З огляду на це виникає питання про застосування ч.1 ст. 38 КАС України як імперативної норми у випадку повторної неявки позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, для залишення позовної заяви без розгляду у порядку п.4 ч.1 ст.155 КАС України.

     Йдеться про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування ухвали про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України, може тлумачити ч. 1 ст.38 КАС України так, що порядок повідомлення особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, є таким, що може використовуватися, однак, не є достатнім для повідомлення особи – не суб’єкта владних повноважень.

     4. При застосуванні ст. 38 та п.4 ч.1 ст.155 КАС України у зв’язку із повідомленням особи, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд повинен з’ясувати, чи зазначила така особа адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.

        З огляду на зазначене виникає питання, чи є обов’язковою умовою звернення такої особи до суду із клопотанням про використання судом, зокрема, електронної адреси для одержання повісток, текстів судових рішень та інших документів, і, відповідно, чи відсутність такого клопотання стане підставою для скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

 

      2) Щодо застосування пункту 4 частини першої статті 157 та частини сьомої статті 9 КАС України за відсутності переліку ухвал, наявність яких може бути підставою для закриття провадження у справі:

       Згідно з п.2 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

    Отже, у випадку встановлення суддею на стадії вирішення питання про відкриття провадження наявності ухвали що набрали законної про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.

         Якщо ж наявність ухвали що набрали законної сили про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвали про закриття провадження в адміністративній справі; ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі) виявлена при розгляді справи, суд на практиці керується п.4 ч.1 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

       Про закриття провадження у справі суд відповідно до ч.3 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

    З приводу закриття провадження у справі згідно п.4 ч.1 157 Кодексу адміністративного судочинства України у Вищому адміністративному суді України неоднозначна позиція.

      Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013р справа К/800/49005/13 (додається) судом зазначено, що постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, яка є предметом касаційного оскарження, суд першої інстанції правильно керувався положеннями п. 2 ч.1 ст. 109, п. 4 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є така, що набрала законної сили ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. у справі №2а-10383/12/2070, постановлена після відкриття провадження у справі у спорі між тими самими сторонами та про той самий предмет, якою позовні вимоги ОСОБА_2 залишені судом без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

   Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 р справа К/800/7503/14 (додається) судом зазначено, що відповідно до п.4 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

        При цьому, зі змісту вказаної статті можна зробити висновок, що не будь-яке судове рішення в тотожній справі може бути підставою для закриття провадження, а лише такі постанова або ухвала, якими розв’язано по суті спір, що виник між сторонами.

    Проте, як вбачається з матеріалів справи, суди як першої, так і апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України, враховували як підставу для такого закриття ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. у справі №813/1622/13-а за позовом Лузана Леоніда Антоновича до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення грошової компенсації за речове майно в розмірі 21580,68 грн., якою позовну заяву залишено без розгляду на підставі приписів ст.ст.99,100 КАС України, що не узгоджується з наведеними вище приписами законодавства, оскільки такою ухвалою не вирішено по суті спір між сторонами.

       За наведеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних ухвал порушено норми процесуального права, що, в свою чергу, відповідно до приписів ст.227 КАС України тягне за собою скасування ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року й направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

          З урахуванням викладеного п.4 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України потребує уточнення а саме: суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами (ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі), що буде повністю кореспондуватися з положеннями п.2 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

   3) Щодо порядку застосування частини третьої статті 160 КАС України, якою передбачено, що у виняткових випадках складення постанови в повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'яті, днів із дня закінчення розгляд) справи (зокрема, визначення способу обчислення такого строку календарними чи робочими днями):

     Статтею 160 КАС України визначено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови. Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи.

    За змістом частин першої, третьої статті 103 КАС перебіг процесуального строку, що визначається місяцями, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

     Відповідно до статті 103 КАС останній день строку триває до двадцять четвертої години (частина восьма), при цьому строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку (частина дев'ята).

       Як свідчить судова практика, суди визначали початок перебігу строку оскарження рішення з наступного після цього дня, не зважали на перенесення вихідних днів, коли на них припадали святкові або неробочі дні, замість дати подання апеляційної або касаційної скарги на пошту для відправлення брали до уваги дату надходження цієї скарги до суду, у зв'язку з чим мали місце численні випадки скасування судових рішень.

     Зважаючи на обчислення строку календарними днями призводить до проблематики в обчисленні строку, оскільки судді у святкові та вихідні дні не здійснюють своєї діяльності, і зазначати, що постанова виготовлена у святкові (неробочі дні чи у дні, коли суддя перебувала на лікарняному) дні неможливо, оскільки матеріали справи за межі установи суду заборонено .

     Як свідчить практика у випадках, коли суддя оголосив вступну та резолютивну частину постанови, а на наступний день захворів та знаходився на стаціонарному лікуванні (наприклад, протягом тижня). Якщо строк визначати у календарних днях, суддя мав видати підготовити повний текст постанови в той час, коли він перебував у лікарні, проте це неможливо, оскільки його не було на роботі. З іншого боку, сторони по справі починають скаржитися на суддю, що немає повного тексту. Даної ситуації не було б, якби строк відраховувався у робочих днях, оскільки в такому випадку перший день - це день проголошення вступної та резолютивної частини і ще 4 дні після того, як вийшов з лікарняного.

          Зважаючи на викладене вище аналіз судової практики показує, що доцільним є обчислення вказаного строку саме у робочих днях, оскільки у вихідні та святкові дні суд не працює, а відтак суддя не може в такі дні складати судові рішення та зазначити в постанові, що повний текст постанови був складений у вихідні (святкові, неробочі дні) .

 

    4) - щодо необхідності постановлення суддею ухвали про прийняття до свого провадження справ, провадження в якій уже відкрито, після її надходження від іншого судді (після задоволення заяви про відвід (самовідвід), надходження з іншого суду тощо);

        Відповідно до ч.1 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України, склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, встановлених законом.

     У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку (ч.2 ст.26 КАС України).

         Згідно ч.1 ст. 28 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

         Відповідно до ч.3 ст.15-1 визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

    Отже, у разі скасування ухвали про закриття провадження у справі, скасуванні постанови з направленням справи на новий розгляд, передачі з іншого суду, справа передається для продовження розгляду іншому судді.

      Проте КАС України не визначає дії судді при отриманні справи, провадження у якій відкрито, тому на практиці суддя виносить ухвалу про прийняття справи до свого провадження.

      Прийняття такої ухвали та її подальше направлення сторонам носить інформативний характер для сторін у провадженні якого судді і яка справа перебуває, та, наприклад, дає можливість з'ясувати за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень причину зміни головуючого судді у справі, а також заздалегідь подати у встановленому порядку заяву про відвід судді за наявності законних підстав.