Практика розгляду спорів, пов’язаних із несвоєчасним розрахунком при звільненні з публічної служби та стягненням середнього заробітку за весь час затримки

16 квітня 2021 року відбувся вебінар на тему «Практика розгляду спорів, пов’язаних із несвоєчасним розрахунком при звільненні з публічної служби та стягненням середнього заробітку за весь час затримки». Захід організований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та проходив в онлайн-режимі.

Хоча в адміністративному судочинстві спори про захист порушеного права працівника при звільненні за загальним правилом регламентуються нормами спеціального законодавства, однак їх спеціальне правове регулювання (принаймні у спорах, про які я буду вести мову) не містить правил, які б висвітлювали процедуру здійснення певного розрахунку зі звільненим працівником.

Вказана обставина свідчить про необхідність при вирішенні таких спорів поряд зі спеціальними нормами застосовувати норми трудового законодавства – КЗпП.

Відповідно до стаття 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КзПП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в стаття 116 КзПП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КзПП України відповідальність.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Олена Губська розповіла про проблемні питання, які виникають у зв’язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні. Зокрема зазначила, що до червня 2019 року існувала різна практика судів щодо відшкодування середнього заробітку за весь час затримки.

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц, в якій відступила від попередньої позиції Верховного Суду України. Вирішуючи спір, ВП ВС дійшла висновку, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. ВП ВС зазначила, що такі критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин. ВП ВС також зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівнику сум у повному обсязі яи частково. Суддя роз’яснила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості; ймовірний розмір пов’язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом.

Доповідач також проаналізувала постанову Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, у якій судова палата висловила правову позицію щодо можливості застосування статей 116, 117 КЗпП України у питанні стягнення з відповідача на користь позивача – військовослужбовця  грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно та стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно).

Звернуто увагу на ряд постанов Верховного Суду, а саме: від 4 листопада 2020 року у справі № 812/390/16 (щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як відшкодування, що передбачене за несвоєчасну видачу трудової книжки працівнику); від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19 (спір у якій виник через невиплату поліцейському грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку та затримку розрахунку при звільненні). 

Окремо окреслила практику Верховного Суду щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з урахуванням підвищення посадових окладів.

В заході взяли участь голова Львівського окружного адміністративного суду Андрій Ланкевич та заступник голови суду Віталій Мартинюк.