Відбулась дискусія на тему «Критика публічних осіб: правові аспекти»

     10 червня 2015 року у м. Львові судді, адвокати, журналісти, представники громадських організацій в рамках круглого столу організованого Асоціацією правників України спільно з Львівським окружним адміністративним судом провели дискусію на  тему  «Критика публічних осіб: правові аспекти».

      Захід був присвячений обговоренню правових позицій, які стосуються критики публічних осіб з метою покращити комунікацію судів з громадянським суспільством, налагодити продуктивну співпрацю із засобами масової інформації, сприяти підвищенню культури спілкування.

      Розпочинаючи семінар вступним словом Маркіян Мальський (адвокат) звернув увагу аудиторії на актуальність обраної для дискусії теми, адже і судді, і адвокати є публічними, відомими особами у зв’язку з їхнім статусом. А одним із завдань та навіть ціллю журналістів,  засобів масової інформації є власне критика публічних осіб. Тому для одних і других важливим є знати якою є межа критики публічних осіб, яку  мету, інтереси треба враховувати здійснюючи критику публічних осіб, або забороняючи її.

         Модератор заходу Володимир Кравчук (член Правління АПУ, суддя Львівського окружного адміністративного суду) додав, що такий захід має також за мету залучити суддів до активної роботи, надати їм можливість реалізувати свої найкращі професійні якості, зламати суспільні стереотипи про судову систему та повернути авторитет. Критики не слід боятись, з неї слід починати, але й така має бути конструктивною. 

      Отже, в рамках головної теми заходу – критика публічних осіб присутнім було запропоновано декілька тем. Доповідачами виступили Роксолана Качур, суддя Львівського окружного адміністративного суду - «Межі справедливої критики для публічних осіб та межі допустимої критики суддів»; Роман Крупник, суддя господарського суду Львівської області - «Відповідальність за дифамацію»; Зоряна Лунь, суддя Львівського окружного адміністративного суду - «Правові аспекти доступу до правосуддя та зв’язок суду з громадянським суспільством». Доповідаючи на зазначені теми судді опирались в основному на судову практику Європейського Суду з прав людини, прецеденти якого є обов’язковими і для України. Крім того, саме ч.2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод встановлює основні критерії обмеження свободи слова. Крім того, під час дискусії щодо прочитаних тем, учасники жваво обговорювали кого взагалі слід вважати публічними особами, так як українське законодавства такого визначення не має, і в якому правовому акті доцільної його б закріпити.

   Зі сторони журналістів найбільше зацікавлення викликало питання порядку отримання коментарів по справі безпосередньо від судді. Учасники дискутували щодо того, чи слід судді коментувати прийняте ним судове рішення. Проте думки були різні.

   З цього приводу виступив член Ради суддів України, суддя Львівського окружного адміністративного суду Олександр Сасевич. Він розповідав про діяльність Ради суддів в цьому напрямку, зокрема відзначив, що Радою прийнято рішення для цього обрати суддю-спікера в кожному судді. Крім того, довів до відома присутніх, як Рада суддів України на практиці вирішує конфлікти,пов’язані з  критикою суддів.

        Як адвокат Олег Мицик виступив з пропозиціями, виходячи з власної адвокатської практики і досвіду, де слід шукати джерела інформації для обґрунтованої критики публічних осіб. Навів аргументи того, що саме судова практика, а іноді поведінка судді в судовому засіданні є цінним джерелом такої інформації.

         Підсумовуючи тему критики публічних осіб, юристи та журналісти, громадські діячі дійшли висновку, що мабуть визначення чіткої межі критики не має  і не може бути. Проте критикуючи слід виходити з її мети та того, що збереження авторитету суду має бути законною ціллю держави, аналогічно як і захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб. Також використання права на поширення інформації, права критики багато в чому залежить від рівня культури, правової зокрема.