Висновок Верховного Суду України у справах щодо повторного відкриття виконавчого провадження

         «Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання». До такого висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши 05.10.2016 року справу  № 3-698гс16.

       Зокрема, ВСУ зауважив, що  згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

       Строки, зазначені у ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення.

      Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

      За змістом положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

     Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

       Тобто після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв’язку з його пред'явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

      Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».